Денёк воскресный, летняя пора
И праздный люд у магазина – пьют с утра.
На «пятаке» толкутся, чтоб «сшибить червонец»
Для «поправления» угарного нутра.
- Ша! - тихо мужики! Ты слышь… молчок
Вы гляньте,… идёт Ваня дурачок
Ща… его спросим, чтобы «приколоться»
Куда «канает»… нюханный сморчок.
- Откуда прёшься Ваня, вас спросить посмеем?
Ответил Ванечка: - Понятья не имею…
И улыбнулся глупо…
- Мож… «поддал» вчера…
Коль «котелок»… не варит твой… с утра?
- Ну… а идёшь куда? И… этого не знаешь?
Быть может, к нам зайдёшь, здоровьечко «поправишь»?
Чете... у Храма... обивать порог?
Ну-ка скажи нам Ваня: - Что такое Бог?
Да,… мужики, опять не повезло
Не знает Бога Ваня… - Ну… а что есть Зло?
Опять не знает, и понятья не имеет…
Видать от трезвости ослаб… или «болеет».
Тогда, иди ты,… куда шёл, и не мешай
В… «куда не знаешь», путь свой продолжай.
А что, не правильно? – что плохо для тебя
Мы пошутили Ваня… эт мы так… любя.
И он пошёл целенаправленно… туда
«Куда не знал», и в направленье - «Никуда»
И он настолько в «никуда» то прошагал
Насколько каждый из стоящих это знал!
Но был один,… который всем сказал: -
Ваня – собою – Нас Всех показал
И безголовость демонстрировал для вас
Как её каждый демонстрирует из нас
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
