Я жду тебя, как ждут с войны:
До крика в глотке тишины;
До воспаленных глаз сухих;
До лихорадочных, ночных,
Тревожных снов,
Когда уснуть -
Не спать, а провалиться в муть,
И бормотать "Дождусь, дождусь!
Хоть все труднее (ну и пусть)
Дышать одной, но я хочу,
Чтоб верил ты - мою свечу
Не погасить!"
Опять в блокаде Ленинград.
Ночами раскаленный град
Стучит по крышам и в висок.
("Опасен враг, коварен рок")
Нет слез, и губы горячи,
Но бьется пламя от свечи
В моих глазах.
Все ближе срок,
Когда сплетется из дорог
Тугая вязь в моей судьбе,
Но приведет она к тебе
Лишь через боль, тоску и ад -
Опять в блокаде Ленинград...
Я жду тебя, как ждут с войны -
Перемешались явь и сны...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
